Це нав’язливий стан, при якому людина вириває власне волосся, був описаний французьким дерматологом Ф.А. Аллопо ще у 1889 році. Пізніше, в 1986 році з’явився термін “синдром Рапунцель”, при якому людина не тільки вириває, а й ковтає своє волосся. Синдром був названий на честь довговолосої дівчинки Рапунцель із казки братів Грімм. За статистикою, до трихотиломанії більше схильні жінки. Недуга зустрічається у них удвічі частіше, ніж у чоловіків. А саме захворювання, як правило, дебютує у дитячому чи підлітковому віці.
Трихотиломанія – це психічний розлад, який викликає у людини нестримне бажання виривати власне волосся. Під впливом імпульсу хворий видаляє волосяний покрив не тільки з голови, а й з обличчя, грудей, живота, ніг тощо. Відповідно до Міжнародної класифікації хвороб, трихотиломанія належить до розладів звичок і потягів.
Спочатку порідіння волосся може бути непомітним для оточуючих. Однак згодом з’являються залисини на волосяній частині голови, лобковій області, а також помітне поріднення вій і брів.
Трихотиломанія голови є досить складною проблемою, яка, як відомо, безпосередньо пов’язана із занепокоєнням та стресом. Людина, яка страждає на цей розлад, за допомогою висмикування волосся знімає напругу і стрес. Для нього це єдиний спосіб заспокоїтись.
До основних симптомів трихотиломанії відносяться:
Що стосується відчуттів людей, які страждають на трихотиломанію, то вони можуть суттєво відрізнятися. Деякі стверджують, що повністю усвідомлюють те, що відбувається, коли смикають себе за волосся, тоді як інші розуміють, що вирвали пасмо волосся тільки тоді, коли воно вже знаходиться в їхніх руках.
Діагностикою трихотиломанії займається лікар-психіатр. Лікар проводить фізикальний огляд, збирає анамнез, розмовляє з пацієнтом, з’ясовує скарги, оцінює психічний статус. Нерідко діагностичні заходи цієї недуги ускладнює той факт, що деякі хворі заперечують або навмисно приховують свою проблему. За потреби психіатр може призначити консультацію трихолога у м Рівне.
Під час огляду або проведення трихоскопії фахівець із захворювань шкіри голови спостерігає у хворого алопецію, при якій волосся обламане на різній висоті. У поодиноких випадках повторна травматизація однієї і тієї ж ділянки волосяного покриву може призводити до незначного рубцювання.
Як допоміжні заходи діагностики хворому можуть бути призначені лабораторні методи дослідження (аналізи крові, сечі тощо).