Андрогенетична алопеція — це стоншення і випадіння волосся, а надалі формування вогнищ облисіння в характерних зонах волосяної частини голови. Стан є андрогензалежним і формується в осіб із генетичною схильністю. Під впливом чоловічих статевих гормонів – андрогенів, волосяні фолікули чутливих зон поступово зменшуються в розмірах (мініатюризуються), волосся випадає.
У нормі андрогени виробляються й у організмі здорових жінок, але у меншій, ніж чоловіків, кількості.
Андрогенетична алопеція є найбільш поширеною формою випадіння волосся у чоловіків (приблизно 50%). АГА спостерігається у жінок віком від 40 років, значно збільшується після менопаузи і може вражати до 75% жінок віком від 65 років.
Процес розвивається роками, поступово охоплює все більше фолікулів і стає більш вираженим із віком.
Випадіння волосся з типовим розподілом у чоловіків та жінок протікає по-різному та потребує різних підходів у лікуванні. З цим багато в чому пов’язане виділення двох форм – MPHL та FPHL.
Основні ознаки у чоловіків: зміщення лобової лінії росту назад та облисіння верхівки.
У жінок типовим є ураження лобової та тім’яної ділянок, лінія росту волосся зазвичай збережена, зміни не торкаються потиличної зони. Прогресування йде повільніше, ступінь тяжкості менше, ефективність терапії вища.
Останні дослідження показують зв’язок між випадінням волосся з типовим розподілом та ризиком серцево-судинних захворювань (інфаркт міокарда, інсульт), інсулінорезистентністю, цукровим діабетом, підвищенням артеріального тиску (метаболічний синдром), синдромом полікістозних яєчників.
При пізньому початку терапії випадіння волосся може стати необоротним.
Чоловічі статеві гормони андрогени впливають на волосяні фолікули, що призводить до порушення їх нормальної функції та (як наслідок) випадіння волосся. У патогенезі захворювання відіграють роль:
Найчастіше і в чоловіків, і в жінок захворювання протікає на тлі нормального вмісту андрогенів у крові.
Вирішальна роль андрогенів та генетичної сприйнятливості при андрогенетичній алопеції у чоловіків є загальновизнаною, але ступінь впливу цих факторів на FPHL у більшості жінок менш ясний.
Прояви захворювання такі:
Клінічна картина андрогенетичної алопеції у жінок характеризується порідінням волосся у лобово-тім’яній ділянці, нагадуючи облисіння, яке зустрічається у чоловіків. При цьому повного облисіння не настає, хоча з віком волосся стає менш пігментованим, тоншим і коротшим.
Андрогенетична алопеція у чоловіків може початися в юнацькому віці (13-14 років), поєднуватися з акне. Формується повне облисіння із збереженням волосся на невеликій ділянці між лобово-тім’яною та потиличною зонами. Іноді захворювання призводить до повного випадіння волосся на голові.
Андрогенетична алопеція поширена, але не єдина причина випадіння волосся. Тому спочатку трихолог на консультації проводить діагностику проблеми, визначаючи вид алопеції. Лікар просить розповісти про перебіг захворювання. При необхідності призначає додаткові лабораторні аналізи або направляє на консультацію до ендокринолога, гінеколога.
Після консультації, проведення трихоскопії або ж отримання результатів аналізів, трихолог призначає індивідуальну схему лікування.
