Гіпсова пов’язка – це щільний фіксуючий “пристрій”, що повністю знерухомлює пошкоджену частину тіла. Гіпс накладають при переломі кістки, розриві сухожиль, зв’язок, пошкодженні тканин. Метою накладання такої пов’язки є зведення кінців зламаної кістки та розірваної тканини, їх фіксація у максимально природному прямому положенні. Це допомагає якнайшвидшому загоєнню рани, зменшує набряк, частково знімає біль.
Носити гіпс доводиться тривалий час, що залежить від типу та тяжкості ушкодження. При належному догляді гіпс можна не знімати кілька тижнів. Проте трапляються випадки, коли його доводиться міняти. Наприклад, при набряку місця травми в перші дні може знадобитися регулювання гіпсової пов’язки. При сильному набряку вона буде дуже тиснути, а після того, як набряк повністю спаде, пов’язка може виявитися занадто вільною.
При будь-якій травмі, пов’язаній з переломами кісток, ушкодженнями зв’язок, сухожиль, пацієнт відчуває біль. Обмеження рухливості травмованої ділянки тіла допомагає знизити біль.
Для фіксації використовуються гіпсові пов’язки або шини. Перший варіант є індивідуальним, накладається лікарем на місце травми повністю закриваючи його. Зняти таку пов’язку може лише лікар у медичному центрі. Як матеріал використовується склад із вмістом гіпсу або скловолокно.
Шини є полегшеним варіантом гіпсової пов’язки. Цілком вони пошкоджену ділянку не покривають. Шина складається з двох твердих поверхонь, з’єднаних еластичним матеріалом для утримання їх на місці. Шина легко знімається, регулюється за розміром. Існує безліч моделей шин різних розмірів та форм для всіх видів травм. Вони є стандартними або можуть бути виготовлені в індивідуальному порядку.
Оскільки шина є знімним виробом, догляд за нею досить простий. Набагато складніше тим, кому доводиться по кілька тижнів носити гіпсову пов’язку, тому далі йтиметься саме про них.
На консультації травматолога чи безпосередньо при накладанні гіпсу, лікар говорить пацієнту рекомендації щодо догляду пошкодженої ділянки та гіпсової пов’язки зокрема. Сьогодні сучасна медицина має у своєму розпорядженні й альтернативи для гіпсових пов’язок – скотчкасти. Скотчкаст є легким та зручним, він не має запаху, який може бути досить неприємним для пацієнтів під час носіння гіпсу. Скотчкаст можна мочити, що дозволяє пацієнтам зберігати активний спосіб життя, а також його легко знімати.
Гіпсову ж пов’язку не можна мочити. Тому пацієнтам з такою пов’язкою заборонено відвідування лазні, купання у басейні, водоймищі. Перед прийняттям душу слід подбати про збереження пов’язки у сухості. Її треба накрити поліетиленовою плівкою та надійно зафіксувати резинками.
Гіпс досить гігроскопічний та легко руйнується від вологи. Оберігати пов’язку від води та інших рідин потрібно не лише під час гігієнічних процедур. Біла гіпсова поверхня досить легко брудниться. Для захисту від забруднення можна намотати поверх гіпсу звичайний бинт, який можна міняти в міру потреби.
