Періоральний дерматит: симптоми та лікування

Розділ: Дерматологія

Періоральний дерматит (ПД; синоніми: dermatitis perioralis, стероїдний дерматит, розацеаподібний дерматит, «хвороба стюардес»)-це хронічне, рецидивуюче захворювання шкіри обличчя, що виявляється еритематозно-папульозним, папульно-везикулярним, рідше папульно-пустульозним висипання переважно в ділянці ротової порожнини.

Чинники, що провокують розвиток периорального дерматиту

Розвитку периорального дерматиту сприяє наявність наступних чинників:

  • тривале використання глюкокортикостероїдів (зовнішньо або системно);
  • надмірне використання косметичних препаратів (зволожуючі, очищаючі, сонцезахисні засоби), що володіють оклюзійним ефектом;
  • використання фторвмісних зубних паст;
  • ультрафіолетове опромінення.

 

Клінічна картина:

У початковий період на тлі еритеми виникають папули і пустули. Спочатку на тлі запальної плями з’являються дрібні папули (діаметром 1-2 мм). Пізніше папул стає значно більше, вони зливаються, оточені по периферії дочірними елементами – папулами, везикулами або пустулами. Які локалізуються в періоральній, періорбитальній областях, в носогубних складках, а також можуть поширюватися на шкіру підборіддя і щік. Характерною ознакою періорального дерматиту є вільна від висипань бліда шкіра у вигляді вузького обідка навколо червоної облямівки губ Телеангіектазії спостерігаються рідко.

Висип супроводжується відчуттями болючості, печіння та стягнення. Свербіж можливий, але не характерний.

Лікування періорального дерматиту

В обов’язковому порядку вимагається відмінити всі косметичні засоби і використання

мазей, особливо кортикостероїдних препаратів. Після миття обличчя слід промокнути (не терти) рушником. Лікарські препарати призначаються тільки лікарем!

Періоральний дерматит при правильному лікуванні зазвичай проходить протягом кількох тижнів.

Опубліковано: 17.04.2021