Ліхеніфікація шкірного покриву: причини, форми, види локалізації та лікування у м Рівне

Ліхеніфікація шкіри – це патологічний процес зміни структури епідермальних тканин, який спричинений наявністю основного захворювання, що спровокувало ураження шкіри. Виявляючись у вигляді вторинного прояву шкірного висипу, ліхеніфікація має властивість уражати верхній шар епідермісу з утворенням глибоких фурункулів, які при дозріванні наповнюються гнійним вмістом. Також при даному захворюванні на шкіру відзначається поступове посилення малюнка шкіри, на ній стають все більш помітні капіляри, дрібні судини. Епідерміс у місцях ураження значно потовщується, з посиленням зовнішніх проявів ймовірно зміна пігментації.

Найчастіше ознаки ліхенізації шкіри проявляються у шкірних складках, у місцях із найменшою вентиляцією. І хоча виникнути ці прояви можуть практично на будь-якій ділянці шкіри, особливо часто захворювання проявляється в наступних місцях:

• у пахвових западинах;
• у сідничних складках;
• в ділянках живота;
• на мошонці.

Патологічний процес зміни шкіри супроводжується порушенням дихання клітин шкіри, змінами функціональності епідермісу. Захисне призначення шкірних покривів знижується, можуть виявлятися ознаки запалення, які за відсутності необхідного лікування поступово посилюються і захоплюють дедалі більше ділянок.

Діагностикою та лікуванням ліхеніфікації шкірного покриву займається лікар-дерматолог. У дерматологічній клініці Альфа Селл у м Рівне працюють професійні лікарі з багаторічним досвідом роботи. 

Форми ліхеніфікації

Методики класифікації цього шкірного ураження можуть суттєво відрізнятися, проте найпопулярнішим методом підрозділу видом ліхенізації вважати поділ на форми хвороби:

• Первинна форма, яка утворюється при початковій появі висипу на шкірі, який викликає сильний свербіж і печіння шкіри. Тривале “розчухування”  уражених ділянок шкіри за відсутності лікувальних заходів призводить до почервоніння шкіри, посилення зовнішніх проявів захворювання з погіршенням зовнішнього вигляду шкірних покривів.
• Вторинна форма діагностується при тривалому перебігу захворювання, при цьому найчастіше відбувається збільшення площ уражень шкіри. Висипання мають властивість зливатися в одній плямі, яка поступово викликає все більше неприємних відчуттів у хворого, супроводжуючись свербінням та печінням. Також шкіра стає більш чутливою до будь-яких видів механічних впливів, може відзначатися виникнення вогнищ із застійними проявами та набряками. Гіперемія при підвищенні температури шкіри в місцях ураження – найчастіша ознака, що супроводжує вторинну стадію.

При злитті великої кількості місць ураження, характерних для первинної форми хвороби, відбувається виникнення початкової стадії таких серйозних дерматологічних недуг, як псоріаз , екзема , дерматит та оперізуючий лишай .

Види за місцем локалізації 

Застосовується також різновид класифікації ліхенізації шкіри, що ґрунтується на особливостях локалізації даного шкірного захворювання. Її особливостями слід назвати можливість прояву вогнищ ураження у різних частинах тіла людини, при цьому прояви можуть бути осередковими, що мають чітко окреслені межі, а також з більш розмитими контурами, які менш виражені територіально.

Класифікація залежно від місця локалізації патологічного процесу виглядає так:

• осередкове ураження — ділянки ураження обмежені, межі достатньо просто та легко діагностувати;
• поширений перебіг хвороби, при якому окремо взяті осередки ураження починають збільшуватися в розмірах, поступово зливаючись в одне велике вогнище з нечітко вираженими межами.

При будь-якому методі класифікації дерматологічного ураження, що розглядається, виявлення захворювання на найбільш ранніх стадіях розвитку дозволяє усунути можливості для його посилення, що дозволяє в більш короткі терміни провести лікування, усуваючи найбільш явні симптоми і ймовірні наслідки ліхеніфікації. Для своєчасного виявлення та призначення ефективного плану лікування, записуйтеся на консультацію дерматолога у м Рівне.