Одним із найпоширеніших ускладнень після мамопластики є капсулярна контрактура. Після встановлення грудного імпланта у грудях утворюється капсула із щільної фіброзної тканини – це відповідь організму на появу в ньому стороннього тіла. У більшості випадків ця капсула досить тонка, тому не відчувається пацієнтками і жодним чином не заважає їм у повсякденному житті. Але буває і так, що капсула збільшується в розмірах, стає грубою, починає тиснути на імплант, призводить до деформації молочної залози та появи хворобливих відчуттів. Це і отримало назву капсулярна контрактура.
Капсулярна контрактура може стати наслідком післяопераційної сероми, недотримання розпоряджень лікаря або результатом перенесеної в період реабілітації після мамопластики вірусної інфекції.
Нерідко капсулярна контрактура розвивається з часом під впливом будь-яких факторів (пізня серома). До появи ускладнення може призвести, наприклад, протрузія імпланта. Природне зношування імпланта зустрічається досить часто: уявіть собі, що на грудному імпланті лежить м’яз, який постійно рухається, що призводить до його протрузії, наслідком чого є порушення цілісності оболонки імпланту, що може призвести до розвитку капсулярної контрактури.
Боротися з подібним ускладненням можна тільки одним способом – зробити повторну мамопластику , яка дозволить видалити старий імплант і замінити його на новий.
Єдиним способом профілактики капсулярної контрактури на сьогоднішній день є встановлення поліуретанових імплантів, які знижують ризик розвитку ускладнень після мамопластики в кілька разів. До списку таких ускладнень можна віднести як капсулярную контрактуру, так і післяопераційну, пізню серому, перевернення імпланту, поява післяопераційної гематоми, розрив імпланту, складчастість імпланту. Всім цим ускладненням, які спричиняють заміну імплантів, можуть протистояти поліуретанові імпланти.
Їхня поверхня виконана не з гладкого силікону, а із спеціальної поліуретанової піни, що знайшла своє застосування в медичній практиці клініки пластичної хірургії у м Рівне. Ця піна має ефект «липучки». Поверхня таких імплантів стає частиною капсули – власне її каркасом, який згодом обвивають колагенові волокна. Завдяки поліуретановому покриттю капсула фіксується, та імпланти не мають можливості переміщатися в просторі, а значить виключені будь-які ротації (переворот імпланту) і непередбачені ситуації. Усередині поліуретанових імплантів когезивний силіконовий гель.
У поліуретанових імплантів є і свої «мінуси»:
– Насамперед, це вартість – поліуретанові імпланти коштують дорожче за звичайні грудні імпланти.
– За встановлення поліуретанових імплантів беруться не всі фахівці. Дані ендопротези вимагають від пластичного хірурга справжнього професіоналізму, тому що під час встановлення імпланти з поверхнею з поліуретанової піни неможливо коригувати – вони практично відразу “приростають” до тканин: спрацьовує цей ефект “липучки”. Тому встановлення поліуретанових імплантів пов’язана з певними складнощами для хірургів, які не мають достатнього досвіду.
– Погоджуючись на встановлення поліуретанових імплантів, пацієнтки часто задаються питанням: чи не буде ускладнено подальше видалення цих ендопротезів після закінчення певного терміну, коли настане час замінити імплант або виникло бажання скоригувати розмір/форму грудей, враховуючи їх унікальну здатність приростати. Для досвідченого пластичного хірурга видалення поліуретанових імплантів не становить особливої складності — операція із заміни таких імплантів за часом триває лише на 10 хвилин довше.
