Рівне Київ

Складові шкіри та функції фібробластів

Розділи: Омолодження, Новини, Косметологія, Клітинні технології
Особливі клітини - фібробласти дерми

Шкіра складається з кількох шарів – епідермісу, дерми та гіподерми. Епідерміс – верхній шар, складений з щільно прилеглих кератиноцитів, які постійно діляться, роговіють та злущуються, утворюючи напівживий бар’єр, що постійно оновлюється. Його функція – ізоляція організму від хімічних та мікробіологічних факторів середовища. Під ним розташовується дерма, основна функція якої – це механічна підтримка епідермісу, забезпечення еластичності шкіри та її щільного прилягання до організму. Саме стан дерми визначає пружність шкіри та її ландшафт – складки, зморшки та провисання. Дерма містить мало клітин і складається переважно з позаклітинного матриксу (ПКМ) – складної впорядкованої мережі з різних волокон, білкових (колаген, еластин) та глікозаміногліканових (гіалуронова кислота, гепарансульфат). У цю щільну мережу вплетені кровоносні судини, нервові волокна, волосяні фолікули та інші клітинні компоненти.

Особливі клітини - фібробласти дерми

Сонячна радіація, температурний стрес, запальні процеси й просто час призводять до деградації компонентів ПКМ, тому він повинен постійно оновлюватись. За це відповідають особливі клітини – фібробласти дерми. Ці клітини вільно мігрують ПКМ, аналізують своє мікросередовище і залежно від його стану синтезують нові елементи ПКМ, виділяють ферменти, що розкладають старі елементи ПКМ, та впорядковують середовище. З віком кількість фібробластів майже не змінюється, але значно падає їх активність, а з цим і еластичність та здоровий вигляд шкіри.

Чому активність фібробластів зменшується?

Наразі, точні причини зменшення активності фібробластів невідомі, однак це асоціюють з віковими змінами біохімічних сигналів, що регулюють їх роботу, та «звиканням» фібробластів до своєї ніші і їх впадання у сплячий стан. Активний догляд за шкірою допомагає відновити нормальний регуляторний сигналинг і частково вивести фібробласти зі сплячого стану, але цей ефект дуже обмежений. Натомість клітинні технології дозволяють напрацьовувати великі кількості активних фібробластів.

Особливості проведення процедури неофіброброліфтингу

У пацієнта голкою завдовжки 2,5 мм беруть зразок шкіри (панч-біопсія), який відправляється у лабораторію, де виділяють фібробласти та вирощують їх. Після напрацювання достатньої кількості фібробластів (1-2 місяці часу), їх вводять пацієнту. Вирощені у лабораторних умовах фібробласти є активними, і при введенні в шкіру швидко мігрують у дерму, де починають синтез, ремоделювання та заміну позаклітинного матриксу. Водночас фібробласти здійснюють паракринну дію, яка полягає у стимуляції ангіогенезу та реактивації нативних фібробластів та стовбурових клітин.

Курс лікування, як правило, складається з трьох ін’єкційних сесій, під час яких вводиться підібрана залежно від потреб пацієнта доза клітин. Сесії мають місце з місячним інтервалом, і помітні результати з’являються через місяць після першої ін’єкції. Тривалість ефекту залежить від індивідуальних особливостей, але варіює у межах 2-5 років.

Існує альтернативний протокол, при якому фібробласти вводяться одноразово, однак цьому передує підготовчий курс ін’єкцій тромболізату пацієнта, який збагачує дерму факторами росту, покращує кровообіг і таким чином сприяє кращій інтеграції та біологічній активності введених фібробластів.

Світова практика використання фібробластів

Аутологічні фібробласти дерми використовуються у світовій практиці уже майже два десятки років, а у 2011 FDA затвердила цей метод омолодження шкіри при реєстрації препарату laViv. Широка доклінічна база та початкові клінічні дослідження вказують на безпечність та ефективність і алогенних фібробластів.

Опубліковано: 25.01.2022
Схожі послуги
0 / 0