Інсульт це те, що наші предки звали «ударом». І це справді тяжкий удар по здоров’ю людини, оскільки ця патологія вражає найважливіший орган – мозок.
Інсульт є другою найчастішою причиною смерті та головною причиною інвалідності у світі. Це захворювання тяжко піддається лікуванню, у міру своєї складності та неоднорідності, і навколо нього поширені багато міфів та невизначеностей, і серед пацієнтів, і серед лікарів.
Мета цього тексту – допомогти читачу краще зрозуміти природу інсульту, можливості його лікування, і, відповідно, прийняти важливі рішення, що стосуються власного життя, життя близьких чи пацієнтів.
Інсульт починається з ішемії (гострого порушення кровообігу) – закупорюється або рветься судина у мозку, внаслідок чого припиняється кровопостачання до якоїсь з його ділянок. Нейрони, клітини мозку, вимагають постійного забезпечення киснем і поживними речовинами, оскільки підтримка тканинної архітектури необхідної для здійснення розумової діяльності це вкрай енергозатратний процес. Тому, після припинення кровопостачання нейрони починають швидко втрачати свої форму і функцію. Це призводить до довгої низки фізіологічних змін, і тому прийнято розділяти перебіг інсульту на фази.
Дегенеративні процеси починаються майже миттєво і перші нейрони гинуть уже протягом кількох хвилин, даючи початок ядру інсульту, – це гостра фаза інсульту. Відсутність кисню ініціює ішемічний каскад – низку біологічних процесів, що призводять до загибелі клітин, ушкодження прилягаючих клітин та гіперактивації імунної системи. Через це, і легке кисневе голодування (гіпоксію), навколо ядра інсульту утворюється пенумбра – область, клітини якої ушкоджені і не функціонують, але все ще можуть бути відновлені.
Через кілька годин після початку ішемії інсульт переходить у ранню фазу, що триває до 3-4 тижнів, і в ході якої відбувається безповоротна деградація нервових тканин у пенумбрі. Тривала гіпоксія, токсичні продукти ішемічного каскаду і власний імунітет призводять до смерті нейронів. Відмерлі клітини частково заміщуються новими нейронами, але у недостатній для повного відновлення кількості, і більша частина враженої ділянки перетворюється на гліальний шрам.
Далі інсульт переходить у віддалену фазу (до 6-12 місяців після інсульту). Після утворення шрамової тканини, ремоделювання враженої ділянки власними силами організму стає практично неможливим. Однак, мозок активно намагається відновити втрачені функції враженої ділянки за допомогою компенсаторних механізмів – нейрогенезу та нейропластичності.
Для роботи мозку важливі не стільки самі нейрони, як зв’язки між ними. Зв’язки між нейронами є шляхами, якими у мозку рухається інформація, і функції враженої інсультом ділянки можуть бути відновлені, якщо ці шляхи будуть утворені заново. Нові шляхи можуть бути утворені за рахунок появи і вбудовування в мережу нових нейронів (нейрогенез) та за рахунок перебудови зв’язків між уже існуючими нейронами (нейропластичність).
Ці механізми завжди певною мірою активні у мозку (за їх допомогою ми можемо навчатися), і у віддаленій фазі інсульту вони є більш активними ніж зазвичай, і саме завдяки ним здійснюється покращення стану пацієнта у цій фазі. На жаль, вроджених можливостей мозку часто буває недостатньо для повного відновлення після інсульту.
Потім інсульт вступає у хронічну фазу. Фізіологічних змін у враженій ділянці мозку більше не відбувається, а процеси відновлення направлені на компенсацію втрачених функцій сповільнюються. Як правило, після цього стан пацієнта не покращується. Коли пацієнт перестає відновлюватися після інсульту, вважається, що він переходить у постінсультний стан. На даному етапі наслідки інсульту закріплюються, і покращення пацієнта внаслідок конвенційної терапії майже не спостерігається.
Оскільки інсульт явище складне, категоризувати його можна за різними ознаками. Найбільше практичне значення має те, чи супроводжувався інсульт крововиливом, відповідно виокремлюють ішемічний та геморагічний інсульт.
Ішемічний інсульт проходить без крововиливів у мозок. Внаслідок тромбозу, емболії чи інших причин блокується судина, і ушкодження тканин мозку відбувається виключно внаслідок ішемії та ішемічного каскаду.
При геморагічному інсульті має місце крововилив. При блокуванні судини у ній зростає тиск, і часом це призводить до її розриву. Варто мати на увазі, що буває і по-іншому – спершу судина рветься (через ряд патологій), і через це настає ішемія. В будь-якому разі, ішемічні ушкодження мозку ускладнюються шкодою від крововиливу – утворюється гематома, яка тисне на прилягаючі тканини. Це їх деформує і зміщує, що призводить до подальшого травмування мозку і може провокувати нові крововиливи. При цьому відбувається гіперактивація імунної системи, яка розпізнає кров поза судинами як сигнал до запуску запальних процесів. Таким чином зона враження розширюється і прискорюється відмирання ушкоджених нейронів.
Окрім цього, інсульт класифікується за причиною ішемії (троботичний, емболічний, спазматичний, гіпоперфузійний та ін.), за локалізацією (місцем розташування у мозку), природою залишкових травм (лакунарний, фіброзний, гліозний) та інші.
Симптоми інсульту з’являються швидко і стрімко, протягом кількох хвилин після початку ішемії, і, як правило, далі не прогресують. Детальніше про це читайте у нашій статті «Як розпізнати інсульт?».
Тяжкість наслідків інсульту залежить від того, яка саме ділянка мозку була вражена, і наскільки швидко і компетентно була надана медична допомога. Загалом, наслідки інсульту включають:
У лікуванні інсульту застосовують три тактики – попереджувальну, нейропротекторну (захисну) та нейрорегенеративну (відновлювальну).
Як було зазначено вище, на ранньому етапі у зоні навколо інсульту є багато ушкоджених нейронів, які можуть бути відновлені, але як правило гинуть без належної лікарської допомоги. Це відбувається через прогресію ішемічного каскаду, який поступово набирає інтенсивності та через 3-4 години після початку призводить до гострого запалення та фізіологічних змін у тканинах мозку, що є причиною загибелі клітин протягом наступних кількох тижнів.
Попереджувальна тактика зосереджена на запобіганні розвитку ішемічного каскаду – для цього необхідно швидко відновити кровопостачання у враженій ділянці. Існує кілька загальноприйнятих способів відновлення кровопостачання, але вони обмежені коротким часовим проміжком, у який їх можна застосовувати, та вузьким профілем застосування.
Нейропротекторна тактика спрямована на захист нейронів у пенумбрі від наслідків ішемічного каскаду. Для цього використовуються препарати-нейропротектори, багатьом з яких бракує доказової бази. Де фармакологія залишається безсилою, чудово проявляють себе клітинні технології, які швидко та ефективно сприяють відновленню ушкодженої судинної сітки, модулюють імунну відповідь та сприяють виживаності нейронів.
Нейрорегенеративна тактика спрямована на заміну відмерлих клітин мозку та побудову обхідних нервових шляхів для відновлення втрачених функцій і вмінь. Як правило, це тривалий і складний процес, головне місце у якому посідає фізична та когнітивна реабілітація. Таке лікування варто починати якомога швидше, і тривати воно може від кількох тижнів до років. Часом спостерігається повне відновлення пацієнта, але частіше можливості постраждалого залишаються обмеженими і після завершення лікування.
Ця тактика покладається на вроджені компенсаторні механізми мозку (нейропластичність та нейрогенез), і її успіх залежить від них. Наразі, відсутнє медикаментозне втручання з достатньою доказовою базою, направлене на покращення цих компенсаторних механізмів у контексті інсульту, але для цього уже десятки років успішно використовується клітинна терапія.
Як вберегтися від інсульту? На жаль, досі не існує способів гарантувати стовідсоткову захищеність від цієї хвороби. Однак, статистика і клінічний аналіз показує, що найменша кількість постраждалих від цієї хвороби серед людей, що ведуть здоровий спосіб життя.
Окрім цього, необхідно слідкувати за станом власного здоров’я – регулярно (1-2 рази в рік) проходити медичний огляд і звертати увагу на фактори ризику, а саме:
Дізнатися більше про профілактику Ви можете з рекомендацій МОЗ України (https://www.phc.org.ua/news/insult-profilaktika-ta-faktori-riziku).
